Dumala

Я в середу родилася
Кажуть люди – горе
Не піду за багатого
Бо борода коле
А піду я за такого
Що сіються вуса
Він на мене кивне моргне
А я засміюся

Виглядала у віконце
Та й засміялася
Вийшла мати воду брати
Та й догадалася
Знаю доню, знаю люба
Чого ти смієшся
Може кого полюбила
Та й не признаєшся

Стояла думала та й зажурила
Я тобі, матінко, не говорила
Ждала його щовечора в садочку
Я ж йому вишила тую сорочку

Я в середу родилася
Кажуть люди горе
Не піду за багатого
За синєє море
А багатий п‘є гуляє
У чужому краю